Доторкнутися до вiчного…

Свято-Елисаветинский монастырь Украина, Запорожская область, Ореховский район, пгт Камышева

У кожної людини в житті бувають такі періоди, коли хочеться тиші, спокою, умиротворення. Хочеться потрапити у такий куточок землі, де буде затишно і радісно душі. А чи є таке місце? Багато хто вважає, що це театр або музей, але для декого це — Храм Божий чи монастир.
Нещодавно в рамках проведення краєзнавчо-дослідницького конкурсу «Православні святині Михайлівського краю» була здійснена поїздка до Свято-Єлисаветинського жіночого монастиря смт. Камишеваха Оріхівського району.
Учасники поїздки-екскурсії – це учні навчальних закладів Михайлівки, які взяли участь у конкурсі: Олена Цимбал (КЗ «Михайлівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №3»), Марина Томнюк (ДНЗ «Михайлівське ВПУ»), Валерія Кірілеску та Катерина Нарубіна (КЗ «Михайлівський НВК І-ІІ ступенів»). Їх супроводжували вчителі, які допомагали учням у написанні конкурсних робіт: С.Л.Тібій (КЗ «Михайлівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №3») та Л.І.Макарова (ДНЗ «Михайлівське ВПУ»).
Перші кроки на святій землі нас вразили величчю головної споруди. Дванадцять апостолів зі стін монастиря ніби привітно зустрічають прихожан. Навколо будівель море різноманітних, кольорових, чудових квітів. Подвір’я надзвичайно чисте, доглянуте. Усе приємне очам і особливо душі.
У жіночому монастирі ми побачили монахинь, які весь час були в постійній роботі: готували їжу, прибирали, мили посуд, доглядали за подвір’ям. Дізналася, що серед монахинь є лікарі, вчителі, інженери, пекарі, водії, садівниці, кравчині…
У монастирі панує віра, правда, примирення. Це ніби своя маленька держава в державі. А головне в ній — любов! Любов до Бога, любов до ближнього.
Поїздка до Свято–Єлисаветинського жіночого монастиря всім дуже сподобалася: когось укріпила в вірі, комусь додала душевного спокою, або просто збагатила духовно. Десятки паломників, як і ми, мали змогу помолитися біля ікони Божої Матері «Всецариця», попросити заступництва Пресвятої Богородиці при онкологічних хворобах, усіх життєвих негараздах.
Проповідь священника монастиря о. Димитрія заставила задуматися про жахливі вчинки молодих людей, які вдаються до самогубства. Це страшно, коли людина не знає, як вирішити життєву проблему і йде на такий грішний вчинок. А вихід є. Можна хоча б на деякий час піти в жіночий чи чоловічий монастир: пожити, обдумати свої вчинки, покаятися, молитися. Бог дасть розум – рішення прийде. Життя буде збережене. Але, щоб прийняти рішення піти в монастир, потрібно мати велике терпіння і примирення. Саме цих рис характеру людей дуже не вистачає у наш час.
З словами щирої подяки від всіх учасників поїздки звертаємося до настоятеля Михайлівського Свято-Миколаївського храму ігумена Тавріона (Кагадія) та приватного підприємця А.М.Спіцина, завдяки яким вона відбулася.

С.Л.Тібій
учитель української мови та літератури
КЗ «Михайлівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №3»

Прес-служба Запорізької єпархії Української Православної Церкви