Крик душі
Ясний мій Соколе, сизий мій Орлику,
Де Ти буваєш, де Ти літаєш ?
Я Тебе жду!
Вся я в полоні, у хижих долонях,
Волю чужу я безвільно вершу.
Де Ти, мій Соколе, сильний мій Воїне,
Мене відійми!
З одру смертельного, з битви нерівної
Всю окровавлену мене підійми!
Руки простягую, слізьми омиваюся,
Вся у чеканні завмерла душа.
Хвильки збігають, хвилинки змиваються,
Вічність навіки їх поглина.
Вся невгамована, гріхами окована,
Куди ж я піду?!
Ясний мій Соколе, сизий мій Орлику,
Надію втрачаючи, я Тебе жду…